Звільнення з військової служби під час воєнного стану: підстави

«Хочу звільнитися» і «маю право на звільнення» - різні речі

Це перше, що я пояснюю на консультаціях. У мирний час військовослужбовець за контрактом знав дату закінчення служби: сплив строк контракту - і можна звільнятися. З введенням воєнного стану це правило перестало працювати: дію контрактів продовжено, і служба триває до демобілізації або до появи однієї з підстав, прямо визначених законом.

Перелік цих підстав установлений Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» - саме він містить окрему статтю про звільнення з військової служби (стаття 26). Це вичерпний перелік: звільнення - не питання домовленості з командиром і не питання наполегливості, а юридичний механізм. Або підстава є і вона підтверджена документами, або її немає - і тоді жоден рапорт не допоможе.

Одразу про важливе: у цій статті йдеться лише про законні підстави. Жодних «схем виходу зі служби» не існує - самовільне залишення частини чи дезертирство є кримінальними правопорушеннями, за які Кримінальний кодекс України передбачає суворі покарання, а умови воєнного стану ці покарання лише посилюють. Людині, яка виснажена і хоче додому, я раджу одне: перевірити, чи не підпадає її ситуація під законну підставу. Досить часто підпадає - просто людина про це не знає.

Звільнення за станом здоров’я: висновок ВЛК

Найпоширеніша підстава в моїй практиці - стан здоров’я. Звільненню підлягає військовослужбовець, якого військово-лікарська комісія визнала непридатним до військової служби. Ключове слово тут - висновок ВЛК: жодні виписки з лікарні, довідки сімейного лікаря чи навіть висновки МСЕК самі по собі підставою для звільнення не є. Вони - матеріал для комісії, а рішення ухвалює саме вона.

Важливо розуміти, що постанови ВЛК бувають різними, і не кожна з них означає звільнення. Комісія може визнати особу придатною до військової служби - зокрема придатною лише до служби в окремих підрозділах, - може визнати непридатною з переоглядом через визначений час, а може визнати непридатною без переогляду. Формулювання у постанові визначає юридичний наслідок, тому читати його треба уважно, до останнього слова.

На ВЛК військовослужбовець потрапляє за направленням - зокрема після лікування, поранення або за рапортом про погіршення стану здоров’я. Тому раджу з самого початку дбати про медичний слід: зберігати виписки, результати обстежень, документи про звернення до лікарів. Комісія працює з документами, і повнота медичної історії прямо впливає на її висновок. Якщо командування не направляє на комісію попри очевидні медичні проблеми - це бездіяльність, яку можна і треба оскаржувати. Якщо ж висновок ВЛК видається необґрунтованим, існує механізм повторного огляду та оскарження - це окрема процедура зі своїми правилами.

Граничний вік і підстави, пов’язані з вироком суду

Друга стабільна підстава - вік. Закон установлює граничний вік перебування на військовій службі, який залежить від категорії військовослужбовця: для осіб рядового, сержантського і старшинського складу він один, для офіцерів - інший. Досягнення граничного віку дає право на звільнення. Водночас закон дозволяє за бажанням військовослужбовця і за рішенням командування залишитися на службі понад граничний вік - але саме за бажанням: це право, а не обов’язок.

Третя група підстав пов’язана з кримінальним провадженням: звільненню підлягає військовослужбовець, щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок суду з призначенням покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі. А от позбавлення військового звання під час воєнного стану окремою підставою для звільнення не є, хоча поза воєнним станом такою підставою воно виступає - саме тому формулювання вироку тут має значення. Це підстави, яких ніхто собі не бажає, але вони - частина того самого законного переліку, і про них варто знати, зокрема родинам.

Підстави, що з’явилися у воєнний час

Окрема група - підстави, які законодавець вводив уже під час повномасштабної війни, реагуючи на реальні життєві ситуації. Найвідоміші з них:

• догляд за близьким родичем з інвалідністю - коли дружина, чоловік, дитина, один із власних батьків або батьків дружини (чоловіка) потребує постійного догляду і, крім військовослужбовця, доглядати нікому;
• наявність трьох і більше дітей - багатодітні батьки за певних умов отримали право на звільнення зі служби;
• повернення з полону - військовослужбовець, звільнений з полону, має право звільнитися зі служби за власним рішенням.

Зверну увагу на поняття, які часто плутають: відстрочка і звільнення - різні механізми. Відстрочка стосується військовозобов’язаного, якого ще не мобілізовано, і відкладає призов; звільнення - це припинення служби для того, хто вже є військовослужбовцем. Підстави в них частково схожі - наприклад, догляд за родичем з інвалідністю фігурує і там, і там, - але умови, документи і процедура відрізняються. Тому порада, яку знайомий отримав «на відстрочку», не обов’язково працює для звільнення, і навпаки.

Тут потрібне чесне застереження, і я роблю його на кожній консультації: перелік і умови цих підстав неодноразово уточнювались законами воєнного часу - зокрема Законом № 3633-IX від 11.04.2024 та наступними змінами. Умови кожної підстави мають деталі: хто саме вважається членом сім’ї, якими документами підтверджується потреба в догляді, як враховуються діти від різних шлюбів. Ці деталі змінювалися і можуть змінитися знову, тому актуальний перелік і точні умови я завжди раджу звіряти на консультації за станом законодавства на день подання рапорту - стаття в інтернеті, включно з цією, може застаріти вже з наступною зміною закону.

Спільне для всіх «сімейних» підстав одне: кожну обставину треба довести документами. Не «у мене хворий батько», а висновок про потребу постійного стороннього догляду; не «у мене троє дітей», а свідоцтва про народження і документи про утримання. Слабке документальне підтвердження - найчастіша причина, чому законна по суті підстава не спрацьовує.

Процедура звільнення: рапорт, документи, наказ

Звільнення починається з рапорту. Військовослужбовець подає рапорт по команді - на ім’я командира військової частини, - у якому зазначає підставу для звільнення з посиланням на закон і перелічує додані документи. До рапорту додається все, що підтверджує підставу: постанова ВЛК, документи про інвалідність родича і потребу догляду, свідоцтва про народження дітей - залежно від ситуації.

Раджу подавати рапорт так, щоб залишався слід, і готувати пакет документів заздалегідь:

• рапорт у двох примірниках - один здається, на другому ставиться відмітка про прийняття з датою і вхідним номером;
• копії всіх підтверджувальних документів - оригінали залишайте собі, віддавайте засвідчені копії;
• якщо підстава «сімейна» - документи, що підтверджують родинний зв’язок, а не лише стан здоров’я родича;
• власний примірник кожного поданого документа зберігайте до завершення процедури.

Це не формальність. Якщо згодом доведеться оскаржувати бездіяльність, саме зареєстрований рапорт доводить, що звернення було і коли саме. Рапорт «на словах» або відданий без реєстрації юридично майже не існує.

Далі рапорт розглядає командування: перевіряє підставу та документи, за потреби запитує додаткові, і в разі підтвердження видається наказ про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу частини. Якщо документів бракує, військовослужбовець має право знати, яких саме, - відмова «бо не можна» без пояснень не є законною відповіддю. Конкретних строків розгляду тут не називаю свідомо: вони залежать від підстави і врегульовані актами, які уточнювалися, - але розгляд не може тривати нескінченно, і затягування має правові наслідки.

Якщо рапорт ігнорують: оскарження бездіяльності

Найчастіша проблема, з якою до мене приходять, - не відмова, а мовчання: рапорт подано, документи додано, минають тижні, відповіді немає. Мовчання командування - це бездіяльність, і закон дає інструменти проти неї.

Перший крок - скарга за підпорядкованістю: до вищого командування зі стислим викладом ситуації, копією зареєстрованого рапорту і доданих документів. Другий інструмент - адвокатський запит: обов’язок відповісти на нього встановлений законом, і сам факт запиту нерідко зрушує справу з місця. Паралельно можна звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Якщо адміністративні кроки не дали результату, залишається суд. Бездіяльність командування оскаржується в порядку адміністративного судочинства: суд може визнати її протиправною і зобов’язати розглянути рапорт по суті. Для звернення до суду встановлені процесуальні строки, тому зволікати з цим кроком не варто. У таких справах критично важлива та сама паперова дисципліна: зареєстрований рапорт, копії документів, докази подання скарг - усе це стає доказовою базою.

Часті питання

Правові підстави