Затримали в ТЦК: що маєте право робити ви - і що роблю я

Чому це найчастіше звернення

Мобілізаційні заходи торкнулися практично кожної родини. Оповіщення проводиться на вулицях, на блокпостах, на підприємствах - і людина, яка вранці йшла на роботу, ввечері може опинитися у приміщенні ТЦК без зв’язку і без розуміння того, що відбувається далі. Це стрес навіть для юридично підготовленої людини, а більшість людей - не юристи.

Проблема не в самому факті оповіщення чи виклику: це передбачені законом заходи, і держава має право їх здійснювати. Проблема в тому, як це часом відбувається на практиці. Адвокати майже щодня стикаються з тим самим переліком порушень з боку окремих представників ТЦК та СП:

• незаконне утримання особи;
• вилучення засобів зв’язку та грубе поводження;
• недопуск адвокатів на територію ТЦК та СП;
• ігнорування реєстрації документів, поданих через представників;
• ненадання відповідей на адвокатські запити.

Я наводжу цей перелік не для залякування - якраз навпаки. Кожне з цих порушень має юридичну назву, юридичні наслідки і юридичний спосіб протидії. Саме тому людина, яка знає свої права, і адвокат, який уміє ними користуватися, - це не «формальність для протоколу», а інструмент, що реально працює.

Що ТЦК може - і чого не може

Почну з того, що ТЦК та СП робити може. Це орган, який веде військовий облік, проводить оповіщення, вручає повістки, у визначених законом випадках перевіряє військово-облікові документи (у взаємодії з поліцією), направляє на військово-лікарську комісію, оформлює документи щодо призову. Усе це - законні функції, і сперечатися з ними безглуздо.

А тепер - чого ТЦК робити не може, хоч би як упевнено поводилися його представники:

• Утримувати людину проти її волі без законних підстав. Затримання - це процедура, можлива лише у випадках і в порядку, прямо визначених законом, і здійснюють її уповноважені на це органи. Закон не наділяє ТЦК правом позбавляти особу свободи: адміністративне затримання та доставлення до ТЦК у передбачених законом випадках проводить поліцейський - за встановленою процедурою і в межах строку, визначеного законом. «Посидьте, поки розберемося» на невизначений час без правової підстави - це не процедура, це порушення.
• Вилучати телефон та інші особисті речі. Особисті речі захищені правом власності. Їх вилучення можливе лише в межах передбачених законом процедур - і «так у нас заведено» такою процедурою не є.
• Не допускати адвоката. Право на професійну правничу допомогу гарантоване Конституцією, і скористатися ним людина може з першої хвилини. Недопуск адвоката з посвідченням та ордером - це не «внутрішні правила», а порушення конституційного права.
• Відмовлятися приймати і реєструвати документи. Заява, скарга, звернення, адвокатський запит мають бути прийняті та зареєстровані у визначений законом строк. Це стосується і заяви про відстрочку - щоправда, її закон вимагає подавати особисто через центр надання адміністративних послуг, а не через представника: подану заяву ТЦК зобов’язаний зареєструвати. Непоставлена відмітка про реєстрацію сьогодні - це «ви нічого не подавали» завтра.
• Застосовувати фізичну силу і тиск. Грубе поводження не стає законним від того, що відбувається у приміщенні державного органу.

Хочу, щоб цей розділ читався правильно: я не протиставляю людину державі. Я протиставляю закон - беззаконню, незалежно від того, хто його чинить.

Що каже Конституція

У цій темі не потрібно шукати екзотичних норм - базові відповіді дає Конституція України, і сформульовані вони прямо.

Стаття 3: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головний обов’язок держави. Це не декларація «для урочистостей», а норма, яка визначає, як державні органи зобов’язані поводитися з кожним - включно з військовозобов’язаними.

Стаття 29 гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Позбавлення свободи можливе лише на підставах і в порядку, визначених законом. Кожному затриманому мають невідкладно повідомити мотиви затримання, роз’яснити його права і надати можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Стаття 59 закріплює право кожного на професійну правничу допомогу і свободу у виборі захисника своїх прав.

І принципово важливе. Конституція прямо визначає перелік прав, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану, - і право на свободу та особисту недоторканність, і право на правничу допомогу до цього переліку входять. Воєнний стан змінює багато що, але не скасовує ані статтю 29, ані статтю 59.

Перші години: алгоритм дій

Мій досвід супроводу таких ситуацій дозволяє звести пораду до короткого алгоритму. Головне, що варто запам’ятати: ваша сила - не у фізичному спротиві, а у фіксації та праві.

• Зберігайте спокій і не вступайте у фізичну конфронтацію. Силовий спротив може створити для вас окремі правові наслідки і завжди грає проти вас.
• Негайно повідомте рідних. Коротке повідомлення: де ви, що відбувається, куди вас везуть або привезли. Якщо є можливість - надішліть геолокацію. Саме з дзвінка рідних зазвичай починається робота адвоката, а встановити, де перебуває людина, - перший і часом найскладніший крок.
• Чітко заявіть, що вимагаєте адвоката. Уголос, спокійно, за можливості - при свідках. Це ваше конституційне право з першої хвилини, а не привілей, який хтось «дозволяє».
• Нічого не підписуйте, не прочитавши. Жодного документа. Якщо вам не дають часу прочитати або не пояснюють зміст - ви маєте право не підписувати. Відмова від підпису фіксується актом, і це значно краще, ніж підпис під текстом, якого ви не бачили.
• Фіксуйте перебіг подій. Час, місце, прізвища й посади (якщо представилися), присутніх і свідків. Якщо телефон при вас - ведіть нотатки, за можливості робіть фото- чи відеофіксацію. Кожна зафіксована деталь потім працює як доказ.
• Вимагайте пояснити правову підставу. Просте запитання «на якій підставі мене тут утримують?» - юридично значуще. Відсутність відповіді на нього - теж факт, який варто зафіксувати.

Цей алгоритм не вимагає юридичної освіти. Він вимагає лише пам’ятати, що права у вас є і що їх захист починається з вашої власної поведінки в перші години.

Що робить адвокат

Тепер про мою частину роботи. Коли до мене звертаються рідні людини, яку утримують у ТЦК, робота розгортається за кількома напрямами одночасно.

Встановлення місця перебування. Часто рідні знають лише те, що людину «кудись повезли». Я з’ясовую, де саме вона перебуває, - через звернення, запити та виїзд на місце. Доки місце не встановлене, все інше чекати не може, тому цей етап починається негайно.

Виїзд і вимога допуску. Я прибуваю з посвідченням та ордером і вимагаю допуску до клієнта. Якщо допуск надано - я спілкуюся з людиною, з’ясовую обставини і далі дію за ситуацією. Якщо ні - сам факт недопуску фіксується і стає окремою підставою для скарг: порушення права на захист не «розчиняється», воно документується і працює на клієнта надалі.

Адвокатські запити. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов’язує органи державної влади та посадових осіб відповідати на адвокатський запит у визначений законом строк, а за безпідставну відмову в наданні інформації передбачена відповідальність. Запити дозволяють отримати документи й пояснення, яких у родини немає: на якій підставі особу доставили, які документи складені, на якому етапі процедури.

Заяви і скарги. Залежно від характеру порушень - скарги керівництву ТЦК та СП і вищому командуванню, а якщо в діях посадовців вбачаються ознаки кримінального правопорушення (незаконне позбавлення волі - це склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом України) - звернення до правоохоронних органів.

Оскарження в адміністративному суді. Рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень - а ТЦК є саме таким суб’єктом - оскаржуються в порядку адміністративного судочинства. Це стосується і неправомірних дій під час оповіщення, і відмови зареєструвати документи, і питань відстрочки.

Супровід після гострої фази. Ситуація рідко закінчується самим фактом того, що людину відпустили. Далі можуть бути ВЛК, подання документів щодо відстрочки й контроль їх реєстрації, оскарження складених матеріалів. Я супроводжую людей на всіх цих етапах - у ТЦК, на ВЛК і в судах.

Чому «розмовляти з ТЦК мовою закону» працює

Резонне запитання: якщо порушення все одно трапляються, навіщо всі ці запити, скарги й фіксація? Відповідь проста, і вона перевірена щоденною практикою.

Більшість порушень тримається на розрахунку, що людина не знає своїх прав, нічого не зафіксує і нікому не поскаржиться. Щойно в ситуації з’являється адвокат, розклад змінюється: анонімна «система» перетворюється на конкретних посадових осіб, кожна дія яких документується і має правові наслідки. Зареєстрована заява, запит із визначеним законом строком відповіді, задокументований недопуск, позов в адміністративному суді - усе це створює персональну відповідальність, і по той бік це добре розуміють.

Тому розмова мовою закону - не пафос, а техніка. Вона знижує градус конфлікту, бо переводить його з площини «хто кого перекричить» у площину процедур і документів - а саме там права людини захищені найкраще. У моїй практиці спокійна, письмова, задокументована позиція дає результат частіше, ніж будь-яка ескалація.

І ще одне, принципове. Вимагати дотримання закону - не означає ухилятися від обов’язків. Військовий облік і мобілізація - законні інститути держави. Але виконання обов’язку і повага до прав людини не виключають одне одного: Конституція вимагає і того, і другого одночасно.

Часті питання

Правові підстави