Права і гарантії родин військовослужбовців

Хто за законом є членом сім’ї військовослужбовця

Це перше питання, з якого починається будь-яка справа про виплати чи пільги, - і воно не таке просте, як здається. Єдиного універсального переліку членів сім’ї військовослужбовця законодавство не містить: коло осіб визначається окремо для кожної гарантії. Для одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі воно одне, для пільг за законом про статус ветеранів війни - інше, для житлових питань - третє. Тому раджу завжди починати з норми, яка регулює саме вашу ситуацію, а не із загальних уявлень про те, хто «рахується» сім’єю.

У більшості випадків до членів сім’ї належать дружина або чоловік, діти, батьки військовослужбовця, а також особи, які перебувають на його утриманні. Орієнтиром слугує і Сімейний кодекс України: сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Саме ці ознаки - постійне спільне проживання і ведення спільного господарства - суди традиційно вважають ключовими, коли вирішують, чи належить людина до сім’ї військовослужбовця; свого часу поняття «член сім’ї військовослужбовця» офіційно тлумачив і Конституційний Суд України.

Окрема болюча тема - незареєстровані стосунки. Сам собою факт спільного життя автоматичних гарантій не дає: якщо шлюб не зареєстровано, факт проживання однією сім’єю доводиться встановлювати в судовому порядку. Найгостріше це постає в найтрагічніших ситуаціях - коли йдеться про допомогу в разі загибелі. Тому парам, у яких один із партнерів служить, раджу зареєструвати шлюб або щонайменше заздалегідь подбати про документи, які підтверджують спільне проживання і спільний побут.

Єдина система захисту і заборона обмежувати права

Базовий акт тут - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Його логіка проста і принципова: закон встановлює єдину систему соціального та правового захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців закон визначає як діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод та задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців (ст. 1 Закону). Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їхніх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2). Забезпечення виконання цього Закону покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 4). Ці норми - не декларація: саме на них я спираюся, коли оскаржую відмови органів у справах родин військовослужбовців.

Надання соціальних послуг здійснюється, зокрема, на принципах законності, доступності та відкритості, добровільності й індивідуального підходу (ст. 3 Закону України «Про соціальні послуги»). Практичний висновок з усього цього один: родина військовослужбовця - не прохач. Ви не просите про ласку - ви реалізуєте право, яке держава вже гарантувала законом.

Виплати і допомоги, на які має право родина

Свідомо не наводжу в цій статті жодних сум: розміри виплат і порядок їх призначення змінюються, і цифра, актуальна на момент публікації, може ввести в оману вже за кілька місяців. Актуальні розміри уточнюйте на консультації або за чинними редакціями нормативних актів. Натомість зафіксую самі права - вони значно стабільніші.

Головні виплати, довкола яких у родин найчастіше виникають питання:

• грошове забезпечення військовослужбовця, який потрапив у полон або зник безвісти: його нарахування не припиняється, а виплата здійснюється членам сім’ї в установленому порядку;
• одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця - виплачується членам сім’ї, визначеним законом; її розмір, розподіл між членами сім’ї та оскарження відмов докладно розбираю в окремій статті про виплати військовослужбовцям;
• пенсія в разі втрати годувальника - за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
• допомога на поховання та інші виплати, передбачені законодавством для конкретних ситуацій.

Окремий блок - статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після встановлення статусу родина набуває права на передбачені цим законом пільги - медичні, житлово-комунальні, житлові, освітні та інші. Документом, що підтверджує статус, є електронне посвідчення: воно формується автоматично після встановлення статусу, а паперове посвідчення видається за бажанням. Обсяг пільг залежить від категорії, тому його щоразу треба звіряти з чинною редакцією закону.

Не забувайте і про місцевий рівень: чимало громад ухвалюють власні програми підтримки родин військовослужбовців - додаткові виплати, допомогу дітям, підтримку родин полонених і зниклих безвісти. Ці програми дуже різняться від громади до громади, тому раджу окремо перевірити рішення саме вашої місцевої ради.

Гарантії зайнятості та навчання

Закон окремо говорить про зайнятість членів сімей: держава сприяє працевлаштуванню дружин (чоловіків) військовослужбовців. Конкретний обсяг цих гарантій залежить від категорії військовослужбовця і періодично змінюється, тому в кожній справі я звіряю його з чинною редакцією закону - і раджу так робити всім, перш ніж посилатися на конкретну норму в спорі з роботодавцем чи державним органом.

Для дітей військовослужбовців передбачена державна підтримка у сфері освіти. Найвідоміший інструмент - державна цільова підтримка для здобуття професійної та вищої освіти: залежно від категорії вона може охоплювати особливі умови вступу, повну або часткову оплату навчання коштом держави, соціальну стипендію. Найширші гарантії закон надає дітям загиблих захисників. Окремі переваги існують і на рівні дошкільної та шкільної освіти - їх визначають як закони, так і рішення місцевої влади.

Важливо розуміти: гарантії зайнятості та навчання не діють автоматично. Щоб ними скористатися, потрібно підтвердити належність до відповідної категорії документами - довідкою про службу, посвідченням, свідоцтвами про шлюб і народження. Раджу зібрати цей пакет заздалегідь, не чекаючи, поки він знадобиться терміново.

Якщо військовослужбовець не виходить на зв’язок

Це найважчі звернення, з якими до мене приходять родини. Перше, що треба зробити, - офіційно зафіксувати факт: письмово звернутися до військової частини, де служить рідна людина. Паралельно, не чекаючи відповіді частини, - звернення до уповноважених державних органів: інформацію про полонених і зниклих безвісти акумулює Національне інформаційне бюро, а питаннями звільнення з полону опікується Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

Родині важливо знати два принципові моменти. Перший: правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, урегульований окремим законом, і цей статус дає родині визначені законодавством права. Другий: грошове забезпечення військовослужбовця, який перебуває в полоні чи зник безвісти, продовжує нараховуватися - і виплачується членам його сім’ї.

Покроковий алгоритм дій родини - куди звертатися, у якій послідовності, які документи готувати і яких помилок припускаються найчастіше - я розбираю в окремій статті про полонених і зниклих безвісти. Тут зафіксую головне правило: не чекайте мовчки. Кожне звернення - письмово, з доказом подання; кожна відповідь - у вашому архіві.

Коли органи відмовляють: запити, оскарження, суд

Типові ситуації, з якими звертаються родини: орган «не бачить» підстав для виплати, документи не приймають, відповіді немає місяцями, а відмову озвучують лише усно. Перше правило в усіх цих випадках однакове - переводьте спілкування в письмову площину. Заява з відміткою про реєстрацію вхідного номера, поштове відправлення з описом вкладення, електронний кабінет - будь-який спосіб, який залишає слід.

Інструментів впливу більше, ніж здається:

• звернення громадян: орган зобов’язаний розглянути заяву чи скаргу і відповісти у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян»;
• запит на публічну інформацію за Законом України «Про доступ до публічної інформації» - коли потрібно отримати документи чи офіційні дані;
• адвокатський запит: орган зобов’язаний відповісти адвокату, а безпідставна відмова в наданні інформації тягне відповідальність;
• адміністративне оскарження - скарга до органу вищого рівня;
• позов до адміністративного суду за Кодексом адміністративного судочинства України.

Письмова відмова - це не поразка, а документ, з яким можна працювати: саме вона стає предметом оскарження. У суді спір вирішується на підставі доказів, тому кожен етап листування з органом - ще один аргумент у вашій справі. І навпаки: усну відмову оскаржити майже неможливо, тому її треба перетворювати на письмову.

Часті питання

Правові підстави