Поділ майна подружжя: що ділиться, а що ні

Головне правило: набуте у шлюбі - спільне

Сімейний кодекс України встановлює презумпцію спільної сумісної власності: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (стаття 60 СК). Це правило діє незалежно від того, що один із подружжя не мав самостійного заробітку з поважної причини - навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба. Закон прямо визнає: внесок того, хто виховував дітей і тримав дім, не менший за внесок того, хто заробляв.

Із презумпції випливає практичний наслідок: тому, хто посилається на спільність майна, достатньо показати, що річ набуто за час шлюбу. Доводити протилежне - що вона особиста - має той, хто це стверджує.

Об’єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, не виключене з цивільного обороту (стаття 61 СК): квартира і будинок, земельна ділянка, автомобіль, вклади в банках, заробітна плата та інші доходи, одержані за час шлюбу. Не має значення, на кого оформлені документи і хто вносив гроші: реєстрація права на одного з подружжя сама по собі не робить майно його особистим.

У спільній сумісній власності частки заздалегідь не визначені, тому розпоряджатися таким майном подружжя має за взаємною згодою, а для договорів щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути письмовою. Продаж спільного цінного майна без такої згоди можна оспорювати в суді.

Що не ділиться: особиста приватна власність

Перелік особистої приватної власності закріплений у статті 57 СК. Особистим є:

• майно, набуте до шлюбу;
• майно, набуте за час шлюбу, але за договором дарування або в порядку спадкування;
• майно, придбане за час шлюбу за особисті кошти одного з подружжя - наприклад, за гроші від продажу дошлюбної квартири;
• житло і земельна ділянка, набуті за час шлюбу внаслідок приватизації;
• речі індивідуального користування, зокрема коштовності, - навіть якщо їх придбано за спільні кошти;
• премії та нагороди за особисті заслуги - хоча суд може визнати за другим із подружжя право на частку, якщо той своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей) сприяв їх одержанню;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату чи пошкодження особистої речі, а також як відшкодування моральної шкоди;
• виплати за договорами страхування життя та здоров’я - як страхові виплати, так і викупні суми.

Особисте майно поділу не підлягає - воно лишається у свого власника, як і доходи від особистої речі (орендна плата, дивіденди).

Але є два уточнення, які часто змінюють картину спору. Перше: якщо у придбання вкладено і спільні, і особисті кошти, частка, що відповідає особистому внеску, лишається особистою - а решта спільною. Друге: якщо особисте майно за час шлюбу істотно збільшилося у вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат - скажімо, дошлюбний будинок разом капітально відремонтували й добудували, - суд може визнати його спільною сумісною власністю. Тому відповідь на питання «моє чи спільне» нерідко потребує аналізу походження коштів, а не лише дати набуття.

Частки: порівну, але не завжди

Базовий принцип - рівність часток: у разі поділу майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Розмір заробітку значення не має: домогосподарка і топменеджер за законом мають по половині.

Водночас суд може відступити від засади рівності за обставин, що мають істотне значення. На практиці це дві групи. Перша - недобросовісна поведінка одного з подружжя: не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Друга - інтереси дітей: частка того, з ким проживають діти, може бути збільшена, якщо аліментів недостатньо для їх утримання й розвитку. Відступ від рівності - виняток, і суд застосовує його лише за доведених обставин, а не за самим фактом «діти лишаються зі мною».

Сам поділ здійснюється насамперед у натурі: кожному присуджуються конкретні речі з урахуванням вартості. Неподільні речі - автомобіль, квартира, яку неможливо поділити фізично, - присуджуються одному з подружжя, а другому належить компенсація різниці. Речі для професійних занять присуджуються тому, хто використовував їх у своїй діяльності, з урахуванням вартості при розподілі решти. Важлива гарантія: грошову компенсацію замість частки у праві на житло чи земельну ділянку за загальним правилом можна присудити лише за згодою того з подружжя, хто її отримує. І ще одна умова, про яку часто забувають: компенсацію присуджують за попереднього внесення другим із подружжя відповідної суми на депозитний рахунок суду - без цього вимога про компенсацію лишається на папері.

І ще одне: ділитися можна без суду. Подружжя має право укласти договір про поділ спільного майна (для нерухомості - нотаріально посвідчений). Це швидше, дешевше і передбачуваніше за процес - саме з оцінки перспектив домовленості я зазвичай починаю роботу. А коли прямі переговори зайшли в глухий кут, дійти договору допомагає медіація - про те, як вона працює і коли справді доречна, розповідаю в окремій статті.

Складні випадки: оформлення на одного, бізнес, борги

Майно оформлене на одного з подружжя. Найпоширеніший страх: «квартира записана на чоловіка - я нічого не отримаю». Це не так. Якщо майно набуте за час шлюбу за спільні кошти, воно спільне незалежно від того, чиє ім’я стоїть у реєстрі. Складніші ситуації - коли майно за час шлюбу оформлене на третіх осіб, батьків чи інших родичів одного з подружжя: тут перспектива залежить від доказів походження коштів і обставин придбання.

Бізнес і корпоративні права. Одна з найскладніших категорій - але правило тут уже визначене. Закон розрізняє майно товариства, яке належить самому товариству як юридичній особі, і частку в статутному капіталі, що належить учаснику. Саме тому частка в товаристві з обмеженою відповідальністю між подружжям не ділиться: той з подружжя, хто не є учасником товариства, не стає ним через поділ майна і не отримує «половину частки». Якщо внесок до статутного капіталу зроблено за спільні кошти, його право трансформується у право вимоги - за загальним правилом присуджується грошова компенсація половини вартості частки. Ця позиція формувалася поступово і остаточно закріплена Великою Палатою Верховного Суду 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц. Практичний наслідок простий: спір зміщується з корпоративної площини у площину вартості, тому такі справи я починаю з аналізу статутних документів і оцінки частки, а не з обіцянок результату. Майно ж, яке використовує в діяльності фізична особа-підприємець, не втрачає режиму спільної власності лише через те, що «працює» в бізнесі одного з подружжя.

Кредити та іпотека. Ділиться не лише актив, а й пасив. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки і для другого, якщо одержане використано в інтересах сім’ї (стаття 65 СК). Тому кредит на спільне житло, ремонт чи потреби родини при поділі враховується як спільне зобов’язання. Але є межа: суд ділить борги у відносинах між подружжям, проте не може без згоди банку замінити боржника в договорі - перед кредитором відповідає той, хто підписав, а другий компенсує свою частину у внутрішніх розрахунках. Кредит на особисті потреби, про який сім’я не знала, спільним боргом не стає. Іпотечне житло ділити можливо, але з урахуванням прав банку як заставодержателя.

Цивільний шлюб. Сімейний кодекс поширює режим спільної сумісної власності й на жінку та чоловіка, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу і при цьому не перебувають у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі (стаття 74 СК), якщо інше не встановлено письмовим договором. Але є принципова відмінність: сам факт проживання однією сім’єю треба довести в суді - спільним побутом і бюджетом, спільним придбанням майна, показаннями свідків, листуванням. Без встановлення цього факту презумпція спільності не працює, і саме тут програється більшість таких справ. Парам, які свідомо живуть без реєстрації, раджу врегулювати майнові питання письмовим договором заздалегідь.

Шлюбний договір: профілактика замість спору

Найдешевший спір - той, якого не було. Шлюбний договір можна укласти як до реєстрації шлюбу, так і під час нього; він посвідчується нотаріально. Ним можна визначити правовий режим майна: домовитися, що певні активи належатимуть кожному особисто, врегулювати користування житлом, порядок витрат, наслідки на випадок розірвання шлюбу.

Є й межі: шлюбний договір регулює саме майнові відносини - він не може зменшувати обсяг прав дитини, встановлених законом, і не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Не можна ним і передати одному з подружжя у власність нерухомість чи інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, - для цього потрібен окремий договір. Договір, який ці межі порушує, може бути визнаний недійсним повністю або частково. Шлюбний договір - не «недовіра», як його часто сприймають, а спосіб зробити правила зрозумілими тоді, коли стосунки добрі, а не коли вони вже зруйновані.

Строк давності й алгоритм поділу через суд

Поділити майно можна і під час шлюбу, і одночасно з розірванням, і після нього. Поки шлюб триває, позовна давність до вимог про поділ спільного майна не застосовується. Після розірвання шлюбу діє позовна давність у три роки - і критично важливо, як вона обчислюється: не автоматично від дати розлучення, а від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності. Якщо колишнє подружжя після розлучення мирно користувалося спільною квартирою, строк може починатися значно пізніше - з моменту, коли один із них почав чинити перешкоди чи спробував розпорядитися майном одноосібно. Тому висновок «три роки минули - ви все втратили» без аналізу обставин передчасний.

Якщо домовитися не вдалося, я дію за алгоритмом:

• Інвентаризація та оцінка. Складаю повний перелік активів і зобов’язань, збираю документи про походження коштів, за потреби залучаю оцінювача: без вартості неможливо ані сформулювати вимоги, ані порахувати судовий збір, який у майнових спорах залежить від ціни позову.
• Досудова пропозиція. Письмова пропозиція поділу з конкретними варіантами нерідко спрацьовує: сторона, яка бачить підготовлену позицію, стає поступливішою. Домовленість оформлюється договором про поділ.
• Позов. Готую позовну заяву з переліком майна, обґрунтуванням режиму кожної речі та варіантом поділу; доказова база тут важить більше, ніж емоції в засіданні.
• Забезпечення позову. Якщо є ризик, що майно «зникне» - буде продане, подароване чи перереєстроване, - одночасно з позовом подаю заяву про забезпечення: арешт майна чи заборону вчиняти щодо нього дії. Зволікати з цим не можна: оспорювати вже продане майно значно складніше, ніж не дати його продати.

Часті питання

Правові підстави