Полонені та зниклі безвісти: що робити родині

Два різні статуси: «зник безвісти» і «перебуває в полоні»

З правового погляду це дві різні ситуації, і від того, яка з них підтверджена, залежать подальші кроки родини.

«Особа, зникла безвісти за особливих обставин» - це статус, який визначає профільний Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Особливі обставини - це, зокрема, збройний конфлікт і воєнні дії. Принципово важливо: цей статус не потребує жодного судового рішення. Людина вважається зниклою безвісти з моменту подання заяви про факт зникнення; відомості про неї вносяться до спеціального державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Держава при цьому зобов’язана вести розшук - це прямо передбачено законом, а для координації цієї роботи профільний закон передбачає окрему посадову особу - Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

«Перебуває в полоні» - це фактичний стан, який підтверджується відомостями, отриманими державними органами, Міжнародним комітетом Червоного Хреста, а іноді - свідченнями звільнених із полону. Правове становище військовополоненого захищає Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 року: держава, яка утримує полоненого, зобов’язана зберегти йому життя і здоров’я та забезпечити гідне поводження.

Доки полон офіційно не підтверджено, людина юридично вважається зниклою безвісти. І хай як важко це звучить, підтвердження полону для родини зазвичай стає першою доброю звісткою за довгий час: воно означає, що людина жива і перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права.

Ще одна річ, яку я завжди наголошую: жоден із цих статусів не припиняє і не обмежує прав самої людини. За зниклим безвісти і за полоненим зберігаються всі майнові та особисті права - статус лише фіксує обставини і запускає механізми розшуку та соціального захисту.

Перші кроки: куди звертатися родині

У перші дні найважливіше - запустити всі офіційні механізми паралельно, а не шукати «один правильний кабінет». Раджу діяти так:

• Командування військової частини. Зверніться письмово: частина зобов’язана з’ясувати обставини зникнення і повідомити про них сім’ю. Попросіть документально підтвердити обставини - ці документи знадобляться для всіх подальших кроків, від виплат до судових процедур.
• Національна поліція. Подайте заяву про зникнення особи. Саме за цією заявою відомості вносяться до реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і розпочинається офіційний розшук. Подати заяву може будь-хто з рідних - і не лише вони: закон допускає звернення будь-якої особи, якій стало відомо про зникнення.
• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Це державний координаційний орган, який опікується питаннями полонених та їхнього повернення. Повідомте йому всі відомі обставини і залиште свої контакти.
• Об’єднаний центр при Службі безпеки України, який займається пошуком і звільненням полонених, а також Національне інформаційне бюро - державна установа, що акумулює відомості про військовополонених і зниклих безвісти.
• Міжнародний комітет Червоного Хреста. Подайте запит про розшук: МКЧХ веде власний облік і має канали, яких не має жодна інша організація.

Кілька практичних порад із мого досвіду. Усі звернення робіть письмово і зберігайте копії заяв, талонів, відповідей - згодом саме ці папери підтверджуватимуть ваші дії і дати. Підготуйте якомога повнішу інформацію: останній контакт, підрозділ, обставини, прикмети, фотографії. І не соромтеся звертатися повторно: обов’язок відповідати родині лежить на органах, а не навпаки.

Грошове забезпечення і виплати родині

Питання, яке родини часто бояться поставити вголос, - «що буде з грошима». Відповідь закону тут на боці сім’ї: за військовослужбовцем, який потрапив у полон або зник безвісти, грошове забезпечення зберігається і виплачується у визначеному законодавством порядку. Людину не «знімають із забезпечення» через те, що вона зникла або полонена, - це прямо суперечило б її статусу.

Закон передбачає і власний інструмент саме на цей випадок: військовослужбовець може заздалегідь скласти особисте розпорядження про те, кому і в яких частках виплачувати належне йому грошове забезпечення, якщо він потрапить у полон, буде інтернований або зникне безвісти. Якщо такого розпорядження немає, частина грошового забезпечення виплачується визначеному законом колу близьких - подружжю, законним представникам малолітніх і неповнолітніх дітей, батькам, а якщо таких осіб немає - іншим родичам, перелік яких закон визначає окремо. Виплата триває до з’ясування обставин або звільнення з полону, але не довше, ніж до рішення суду про визнання людини безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

На практиці члени сім’ї звертаються до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення, додаючи документи, що підтверджують родинний зв’язок. Перелік документів і механізм виплат визначені законодавством і можуть уточнюватися, тому конкретний порядок у вашій ситуації варто звірити безпосередньо в частині на момент звернення.

Окремо скажу про поширену проблему: виплати нараховуються на рахунок самого військовослужбовця, а доступу до цього рахунку родина не має. Якщо завчасно не було оформлено довіреності, банк правомірно відмовляє - і це не свавілля, а захист коштів власника. Як діяти в такій ситуації, я пояснюю в наступному розділі: вихід є, але він лежить через юридичні процедури, а не через умовляння банку.

Типові юридичні проблеми: довіреність, суд, встановлення фактів

Немає довіреності. Це найчастіша практична проблема: рахунки, автомобіль, нерухомість, підписи в документах - усе «зависає». Цивільне законодавство передбачає вихід: над майном такої людини встановлюється опіка. І шляхів до неї два. Якщо людину вже внесено до реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, заходів для встановлення опіки над її майном вживає нотаріус - за заявою заінтересованої особи, ще до того, як суд визнає її безвісно відсутньою. Другий шлях - судовий: рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою. Опікун над майном може законно управляти ним - утримувати його, виконувати зобов’язання, забезпечувати потреби осіб, яких зниклий утримував. Строки та умови для судового рішення визначені Цивільним кодексом України, і для осіб, які зникли у зв’язку з воєнними діями, є свої особливості - це саме той випадок, коли загальні поради з інтернету не працюють - потрібен аналіз саме ваших документів.

Про наслідок, якого зазвичай не очікують, я попереджаю одразу: виплата грошового забезпечення родині триває лише доти, доки суд не визнав людину безвісно відсутньою або не оголосив померлою. Тому судовий шлях і питання виплат треба зважувати разом, а не окремо - і саме тому нотаріальна опіка над майном часто виявляється розумнішим першим кроком.

Тут важливо не плутати два поняття. Статус зниклого безвісти за особливих обставин за профільним законом надається без суду і потрібен для розшуку та соціального захисту. Визнання безвісно відсутнім за Цивільним кодексом - це судова процедура, яка потрібна для цивільних наслідків: опіки над майном, вирішення майнових питань сім’ї. Одне не замінює і не скасовує інше - вони працюють поруч.

Оголошення померлим і встановлення факту смерті. Коли з’являються підстави вважати, що людина загинула, закон передбачає судові процедури - оголошення особи померлою або встановлення факту смерті, якщо є докази загибелі, але звичайна реєстрація неможлива. Це найделікатніше рішення з усіх, і я ніколи не підштовхую до нього родину. Більше того - раджу не поспішати: таке рішення змінює правовий режим, зокрема припиняє збереження грошового забезпечення і переводить сім’ю на інші види виплат. Родина має ухвалювати його усвідомлено, розуміючи всі наслідки, у свій час - і тільки сама.

Відмови та бездіяльність. Якщо частина не відповідає, орган не вносить відомості до реєстру або відмовляє у виплатах без зрозумілих підстав - це не глухий кут. Адвокатський запит, скарга до вищого органу, а за потреби - позов до адміністративного суду дозволяють змусити систему працювати. Мовчання державного органу - це протиправна бездіяльність, і оскаржується вона так само, як пряма відмова.

Чого не варто робити

Про це боляче писати, але мовчати не можна: на горі родин полонених і зниклих будуються шахрайські схеми. Тому кілька застережень, які я повторюю кожній сім’ї:

• Не платіть «посередникам» за обмін чи «пошук у базах». Обмін полоненими здійснюють виключно уповноважені державні органи. Жодна приватна особа не може законно «організувати обмін за гроші» або «перевірити по своїх каналах за винагороду». Той, хто це обіцяє, - шахрай, і його обіцянки закінчаться разом із вашими грошима.
• Не передавайте документи і персональні дані неперевіреним людям. Копії паспортів, відомості про підрозділ, листування - усе це може бути використане проти вас і проти самого полоненого.
• Зважено ставтеся до публічності. Бажання розповісти про рідну людину всьому світу зрозуміле, але в питаннях полону розголос іноді шкодить. Раджу узгоджувати публічні кроки з Координаційним штабом - там підкажуть, що допоможе, а що може нашкодити.
• Не ухвалюйте незворотних юридичних рішень поспіхом. Усе, що можна відкласти без втрати прав, - відкладіть до моменту, коли зможете спокійно все зважити.

Чим у цих справах допомагає адвокат

Моя роль у таких справах - зняти з родини все, що можна зняти, і зробити так, щоб жоден строк і жодне право не були втрачені. На практиці це означає:

• скласти і подати заяви до всіх органів, простежити, щоб відомості справді були внесені до реєстру;
• зібрати документи про обставини зникнення через адвокатські запити - на них органи зобов’язані відповідати у визначений законом строк;
• супроводити виплати грошового забезпечення родині та оскаржити відмови, якщо вони безпідставні;
• провести судові процедури: визнання безвісно відсутнім, встановлення опіки над майном, встановлення юридичних фактів - і чесно пояснити наслідки кожної з них до того, як ви ухвалите рішення;
• перевірити на правову спроможність будь-які «пропозиції допомоги», які надходять родині, і захистити від шахраїв;
• бути поруч: тримати план дій, нагадувати про кроки і строки, коли самій родині не до паперів.

Часті питання

Правові підстави