Виплати військовослужбовцям: на що є право і що робити при невиплаті

З чого складається грошове забезпечення

Основа грошового забезпечення - посадовий оклад і оклад за військовим званням. До них додаються надбавки, премії та окремі щомісячні й одноразові виплати. Структуру і порядок нарахування визначають Кабінет Міністрів і Міністерство оборони; базовим актом тут є постанова КМУ від 30.08.2017 № 704. У загальному вигляді складові такі:

• посадовий оклад і оклад за військовим званням - фундамент, від якого рахується більшість інших виплат;
• надбавки - за вислугу років, за особливі умови служби та інші, передбачені для конкретних категорій і посад;
• премії - їхній розмір може різнитися, але і вони нараховуються за встановленими правилами, а не свавільно;
• додаткові виплати на період воєнного стану - про них окремо нижче.

Принципово розуміти: грошове забезпечення - не питання доброї волі командира чи фінансиста. Якщо законодавство передбачає певну складову для вашої посади, умов і характеру служби - на неї є право, яке можна захищати. Позиція «скажіть спасибі, що взагалі платять» юридичного підґрунтя не має. Для всіх військовослужбовців встановлюється єдина система правового і соціального захисту - це прямо закріплено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і саме цей Закон є відправною точкою в кожному спорі про виплати.

Раджу кожному військовослужбовцю регулярно отримувати і зберігати розрахункові листи. Це не бюрократична звичка: у спорі про виплати розрахунковий лист - перший доказ, який показує, що вам нарахували, а що ні. Недоплату, яку помітили одразу, виправити значно простіше, ніж ту, що тягнеться місяцями.

Додаткова винагорода на період воєнного стану

З початку повномасштабного вторгнення діє додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Вона має базовий розмір і підвищені - для тих, хто виконує завдання в районах ведення бойових дій або безпосередньо бере участь у бойових діях.

Станом на серпень 2026 року йдеться про базову винагороду до 30 000 гривень і підвищені - 50 000 та 100 000 гривень залежно від характеру завдань. Наголошую: суми та умови їх нарахування періодично переглядаються постановами Кабінету Міністрів, тому актуальні розміри й підстави для вашої конкретної ситуації потрібно уточнювати станом на момент звернення.

Найважливіше, що треба знати про підвищену винагороду: вона нараховується не «за факт перебування на війні», а на підставі документів - бойових наказів і розпоряджень, списків особового складу, який залучався до виконання завдань. Якщо людина реально виконувала бойові завдання, але до відповідного наказу її не внесли, фінансова служба виплату не нарахує - їй просто немає на що послатися. Саме тут народжується більшість спорів, які я супроводжую.

Винагорода нараховується за фактичні періоди виконання завдань, тому в наказах критично важливі дати. Розбіжність навіть у кілька днів між реальним виконанням завдань і датами в наказі - це недоплата, яку можна і треба виправляти: спочатку рапортом про внесення змін до наказу, а якщо не допомагає - у судовому порядку.

Одноразова грошова допомога: поранення і загибель

При пораненні (контузії, травмі, каліцтві) військовослужбовець має право на одноразову грошову допомогу. Її розмір залежить від тяжкості наслідків - встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності. Базовий механізм закріплений Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а на період воєнного стану діють і додаткові виплати за постановами Кабінету Міністрів. Конкретні суми прив’язані до розрахункових величин і переглядаються, тому називати їх без прив’язки до дати було б некоректно - актуальні розміри уточнюйте на момент оформлення.

Право на цю допомогу не виникає автоматично. Вирішальними є два документи: довідка про обставини травми (поранення) і висновок військово-лікарської комісії про причинний зв’язок. Від формулювання у висновку залежить і саме право на виплату, і її розмір. Я регулярно бачу справи, де людині відмовляють не тому, що права немає, а тому, що документи оформлені з помилками або формулювання ВЛК не відповідає реальним обставинам поранення. І те, і інше можна виправляти й оскаржувати.

Окреме питання - виплати на час лікування. За військовослужбовцями, які лікуються у зв’язку з пораненням, законодавство зберігає певні виплати; умови і гранична тривалість такого збереження визначені Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і неодноразово змінювалися, тому їх варто перевіряти станом на ваш період лікування.

У разі загибелі військовослужбовця, пов’язаної із захистом Батьківщини, членам його сім’ї виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 мільйонів гривень. Ця норма запроваджена на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, і станом на серпень 2026 року її розмір не змінювався - але порядок виплати уточнювався, тому деталі перевіряйте на момент оформлення. За відсутності особистого розпорядження військовослужбовця сума розподіляється рівними частками між усіма членами сім’ї, які мають право на її отримання; якщо ж таке розпорядження складене, частки визначаються ним. Коло осіб, які мають право на допомогу, і порядок виплати визначені законом - хто за законом вважається членом сім’ї військовослужбовця і як бути з незареєстрованим шлюбом, докладно розбираю в окремій статті про права і гарантії родин військових. Якщо ж смерть настала внаслідок захворювання, а не поранення, підстави й розміри виплат інші - і знову ключовим стає висновок про причинний зв’язок. Такі висновки можна оскаржувати, і в багатьох випадках це єдиний шлях родини до справедливої виплати.

Чому виплати не приходять: типові причини

За моїм досвідом, невиплата рідко буває «злою волею» конкретного фінансиста. Зазвичай це ланцюжок документальних збоїв, кожен з яких можна виявити і усунути:

• не видано або неправильно оформлено наказ про залучення до виконання бойових завдань - і підвищену винагороду просто немає на підставі чого нарахувати;
• довідка про обставини травми не складена, складена із запізненням або з помилками - і одноразова допомога при пораненні «зависає» на невизначений час;
• висновок ВЛК не встановлює причинного зв’язку з обороною держави або містить інше формулювання, ніж вимагає норма про виплату;
• у службових документах значиться період самовільного залишення частини (СЗЧ) - за такі періоди виплати не здійснюються, і спір виникає тоді, коли СЗЧ оформили помилково: людина перебувала в лікарні, у полоні або фактично виконувала завдання в іншому підрозділі;
• переведення між частинами, під час яких губляться витяги з наказів і документи особової справи.

Тому перший крок у кожній справі - не позов, а ревізія документів: що саме не нараховано, за який період і якого документа бракує в ланцюжку. Коли це з’ясовано, стає видно і найкоротший шлях до виплати.

Алгоритм дій при невиплаті

Послідовність, яку я рекомендую і за якою працюю сама:

• з’ясуйте, що саме не виплачено: запросіть у фінансовій службі частини розрахункові листи за спірні місяці - без них ви сперечаєтеся наосліп;
• подайте рапорт по команді про нарахування і виплату належних сум; рапорт має бути зареєстрований - збережіть копію з вхідним номером або доказ надсилання;
• якщо відповіді немає або вона формальна - рапорт вищому командуванню і звернення до Міністерства оборони; на цьому етапі варто підключати адвоката: адвокатський запит зобов’язує надати інформацію та документи, і нерідко вже він зрушує справу з місця;
• паралельно збирайте документи, яких бракує: витяги з наказів, довідку про обставини травми, висновок ВЛК; якщо частина відмовляється їх видавати - це окрема бездіяльність, яку теж можна оскаржити;
• якщо адміністративний шлях вичерпано - суд: спори про грошове забезпечення розглядають адміністративні суди, і вимагати можна як стягнення невиплачених сум, так і зобов’язання оформити документи, яких бракує.

Судова перспектива в таких справах напряму залежить від якості підготовчого етапу. Суд оцінює документи - і виграє той, у кого ланцюжок доказів повний: від наказу про залучення до завдань до розрахункового листа, де виплати немає.

Строки: чому не можна зволікати

У спорах про грошове забезпечення військовослужбовців суди застосовують строки звернення, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України, - це позиція Верховного Суду. Але перш ніж рахувати місяці, треба відповісти на просте питання: чи ви вже звільнені зі служби. Саме статус, а не період, за який ви вимагаєте гроші, визначає, який строк застосовується і чи є він узагалі.

Коротко: звільненим - три місяці від дня, коли отримали документ із розрахунком; тим, хто служить, - тримісячної межі для грошових вимог немає, а для вимог про дії вона лишається. Тепер докладно.

• Вас звільнено. Тоді все, що вам недоплатили, за статтею 116 КЗпП мало бути виплачене в день звільнення - навіть якщо недоплату допущено ще за період служби. Це частина друга статті 233, тримісячний строк тут чинний, а відлік іде з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Саме так вирішив Верховний Суд у справі, про яку йдеться нижче: позивача вже було звільнено, а вимоги стосувалися періоду служби - і суд застосував частину другу.
• Ви ще служите - не нарахували бойову винагороду, зависла доплата, не виплатили за період, помилково зарахований до СЗЧ. Це частина перша статті 233, і саме її тримісячний строк для вимог про стягнення виплат утратив чинність 11 грудня 2025 року за Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025. Для грошових вимог тримісячної межі там зараз немає.

Два застереження до цього, без яких висновок буде надто спокійним. Перше: Рішення Конституційного Суду діє з дня ухвалення, тобто на майбутнє; як суди поставляться до вимог, за якими три місяці спливли ще до 11 грудня 2025 року, практика остаточно не визначила. Друге: скасовано строк саме для вимог про стягнення виплат. Якщо ви вимагаєте не грошей, а дій - визнати протиправною бездіяльність, скасувати запис про СЗЧ, зобов’язати видати довідку, - там діють власні строки, і вони нікуди не поділися.

І ще одне всередині частини другої: три місяці - це про гроші при звільненні. Якщо оскаржується саме звільнення, строк жорсткіший - місячний з дня вручення копії наказу.

Для звільнених головне питання - не тільки «скільки», а й «з якого дня». Тут вирішальна постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 240/15039/25. Суд вказав, з якого моменту рахувати: з дня, коли особа набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум, - це може бути день вручення розрахункового листа чи довідки про нараховані суми. А висновок судів нижчих інстанцій, що людина «могла дізнатися» про недоплату вже з факту звільнення чи ознайомлення з наказом, суд назвав припущенням і направив справу для продовження розгляду. Аргумент скаржника в цій справі, вартий уваги: сам лише грошовий атестат порушення не показує - у ньому немає ні прожиткового мінімуму, взятого до розрахунку, ні тарифних коефіцієнтів і розрядів.

Не менш корисна в цій постанові вказівка на предмет доказування: належить з’ясувати, чи має орган докази направлення або видачі розрахункових листів і довідок, тобто чи ознайомлював він людину зі складовими нарахувань. Це узгоджується із загальним правилом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України: доводити правомірність своєї бездіяльності мусить орган, а не людина - свою необізнаність. Зворотний бік тієї самої логіки скажу прямо: додаткові запити і відмови строк наново не запускають - він прив’язаний до першого документа, з якого стало видно складові нарахувань.

Якщо служба тривала і до, і після змін, постає питання редакції. Правило таке: до 19 липня 2022 року застосовується попередня редакція статті 233, а з цієї дати - редакція Закону № 2352-IX; стосується це тривалих відносин, які виникли за старої редакції і припинилися вже за нової. Додам від себе, бо це висновок із тексту закону, а не цитата суду: попередня редакція строку звернення для таких вимог не встановлювала.

У справах, пов’язаних зі звільненням, пропущений з поважних причин строк суд може поновити - за статтею 234 КЗпП, якщо з дня отримання копії наказу або письмового повідомлення про нараховані суми минуло не більше року. Поки ви служите, таких документів не існує, тож річне вікно для поновлення просто нема від чого рахувати - і це ще один аргумент не тягнути з вимогами про дії. Будувати позицію на поновленні не варто: це запасний вихід, а не план.

Висновок залежить від того, звільнені ви чи ні. Вас звільнено - строк короткий і тримається на документі, який треба спершу отримати; зберігайте не лише розрахункові листи, а й дату одержання першого з них. Ви ще служите - тримісячної межі зараз немає, але зволікати однаково не варто: закон може змінитися, а докази з часом втрачаються.

Часті питання

Правові підстави